Обороноздатність України? Ні не чули – звертайтесь в ФСБ

Під час візиту до Одеси 3 квітня 2018 року голова Служби безпеки України Василь Грицак заявив про нову активізацію проекту «Бессарабія» російських спецслужб із втягуванням в конфронтацію одеського регіону та Молдови. Одночасно, Грицак заявив, що в Придністров’ї з використанням російської допомоги відновлено злітно-посадкову смугу аеродрому, яка здатна приймати будь-які види літаків, в т.ч. військових.

Чим на це має відповісти Україна?

Майже нічим, адже в Одеській області протягом останніх 20-х років здійснювали демілітаризацію, прикриваючись підписаними в 1990-х роках документами про партнерство з НАТО. При цьому, нерідко під виглядом демілітаризації проводили розкрадання оборонних земель та майна.

В м. Арциз в 1998 році було розформовано 737 винищувальний авіаційний полк ППО (в/ч 36853). В м. Білгород-Дністровський в 2004 році розформовано 27 окрему механізовану бригаду (в/ч А0664).

В м. Болград в 2003 році розформовано 1-у аеромобільну дивізію (в/ч А0220). Ще до цього, в 2002 році, 25-ту окрему повітрянодесантну бригаду з її складу було передислоковано в смт Гвардійське Дніпропетровської області, а 45-ту аеромобільну бригаду переформовано в 16-ту окрему механізовану бригаду (в/ч А1533), яку розформували у 2006 році. Болградський аеродром був проданий за безцінь – за 30 тис.грн., рульожна доріжка розібрана на бетонні плити, а 14 літаків порізані на металолом.

Джерело: Цензор.нет

В Тарутинському районі в 2004 році розформовано військову частину 55465 (А-1366), після чого відбулося захоплення земель Тарутинського загальновійськового полігону – за участю чиновників Тарутинської райдержадміністрації і при повній бездіяльності органів прокуратури. Зокрема, навесні 2005 року Тарутинська РДА всупереч чинному законодавству перевела цей об’єкт до складу земель запасу Веселодолинської сільської ради і протягом 2006-2009 років понад
11 тис. га було передано в оренду терміном на 49 років приватним структурам, до того ж – за заниженими цінами та без проведення відповідних процедур. За даними журналу Міністерства оборони України «Народна армія», з 2007 по 2012 рр. більше як 10,5 тис. га з цих земель незаконно здавалися за ціною 125 грн. за гектар, а близько 6 тис. га – під пасовища по 5 грн. за га.

Подібними діями було завдано непоправної шкоди Україні, її суверенітету та обороноздатності, оскільки демілітаризація переважно проводилась у вкрай складному з геополітичної точки зору регіоні – на півдні Одеської області – в Бессарабії.

В Бессарабії дотепер панують досить стійкі пострадянські настрої, а в інформаційному просторі перевага надається передачам російського телебачення та російським соціальним мережам.

Тут пролягає український кордон з Румунією та Молдовою. З Румунією, з якою Україна мала територіальну суперечку в 2004 році відносно розділу континентального шельфу у Чорному морі, який завершився в 2009 році у Міжнародному суді ООН не на користь України. І з Молдовою, з якою дотепер не вирішена ситуація щодо передачі нашій державі окремих земель молдавського села Паланка, де проходить траса загальнонаціонального значення «Одеса-Рені». Натомість, на переданій Україною території Молдова вже збудувала Міжнародний вільний порт Джурджулешти, який перебирає на себе вантажопотоки від українських портів Рені та Ізмаїл. А факт періодичної появи столітніх мін в судноплавному руслі Дунаю може свідчити про те, що ми перебуваємо на порозі чергової провокації.

Більш того, українська Бессарабія межує з Гагауз-Єрі – особливим гагаузьким автономним регіоном на території Молдови, де дотепер домінують проросійські настрої серед населення й, за повідомленням ЗМІ, проходило вербування бойовиків в терористичні угрупування, що діють на території непідконтрольних районів Донецької та Луганської областей.

Не менш напруженою є ситуація і на північ від Бессарабії, де Одеська область межує з так званою «придністровською молдавською республікою». Фактично, Придністров’я – це територія Республіки Молдови, яка окупована проросійські налаштованими сепаратистами і де до теперішнього часу розташовано російський військовий контингент. Як вище зазначено, в Придністров’ї за допомогою Росії було відновлено злітно-посадкову смугу колишнього військового аеродрому, яка здатна приймати будь-які види літаків аеродром.

Завдяки географічній відособленості, посиленій занедбаністю комунікацій, а також проведеній демілітаризації Бессарабія стала зручним плацдармом для інспірування сепаратизму, що і було використано російськими спецслужбами після початку військових дій на сході України. Так, за даними голови СБУ Василя Грицака, опублікованими на сайті «Ліга» , українською контррозвідкою було заблоковано спроби проголошення «Бессарабської народної республіки», коли з Придністров’я під виглядом ополченців повинні були проникнути російські війська для відкриття в Україні 2-го фронту.

Чим на ці виклики відповідає Україна, крім посиленого режиму роботи контррозвідувальних органів?

В Болграді та Арцизі поновлено дислокацію військових частин. Тарутинський полігон повернуто під юрисдикцію Міністерства оборони. В 2017 році прийнято рішення щодо капітального відновлення Арцизького військового аеродрому, розпочато проектні роботи. Тим не менш, дотепер в Одеській області єдиним аеродромом, здатним приймати будь-яку авіаційну техніку, лишається аеродром державної авіації «Одеса-Шкільний», де дислокується авіація не тільки Збройних сил України (в/ч А3571), але й Держприкордонслужби

В попередньому розслідуванні «Як Одеська мерія робить бізнес на знищенні обороноздатності України або хмарочоси замість аеродрому» (журнал «Громадське слідство», №1) я детально описав кроки, вчинені одеською мерією для ліквідації військового аеродрому «Одеса-Шкільний», незважаючи на його вкрай важливу роль для збереження обороноздатності України. Так, Одеська міська рада, починаючи з 2015 року, прийняла низку рішень для обґрунтування відчуження земель аеродрому:

по-перше, був прийнятий Генеральний план міста Одеси (рішення Одеської міської ради № 6489-VI від 25.03.2015) та План зонування території (зонінгу) м. Одеси (рішення Одеської міської ради № 1316-VII від 19.10.2016), де територія аеродрому фігурує як територія багатоквартирної житлової забудови;

по-друге, Одеська міська рада, без будь-якого погодження з Міністерством оборони України, прийняла декілька рішень, якими намагалась легалізувати землі аеродрому «Одеса-Шкільний» як землі комунальної власності. Так, без проведення землевпорядних робіт в межах території аеродрому були сформовані земельні ділянки, при цьому в землевпорядну документацію на ці ділянки включено зфальшовані дані – без врахування проведених поліпшень аеродрому

по-третє, після виокремлення земельних ділянок на території аеродрому та реєстрації на них прав власності, Одеська міська рада прийняла рішення № 2446-VII від 04.10.2017 «Про розробку детального плану території в межах проспекту Небесної Сотні (Маршала Жукова), Шкільного аеродрому, вулиці Проектної 23 (Північ-Південь), вулиці Інглезі (25-ї Чапаєвської дивізії) у м. Одесі», закріплюючи використання земель оборони під житлову забудову. Одночасно, в цьому рішенні вказано суб’єктів господарювання, які мали б отримати зиск від забудови земель державного аеродрому, у зв’язку з чим фінансували розробку ДПТ – ТОВ «Югтранс-Терминал», Будівельна компанія «Будова».

І нарешті, розпочались рейдерські дії. ТОВ «Югтранс-Терминал» (власник торгово-розважального центру «Сіті» по просп. Небесної сотні, 2) 29 жовтня 2017 року ініціював захоплення земельної ділянки аеродрому державної авіації «Одеса-Шкільний» орієнтовною площею 2 000 кв.м зі сторони рульожної доріжки.

З матеріалів, оприлюднених радником начальника ГУНП в Одеській області, відомо, що ТОВ «Югтранс-Терминал» для захоплення земельної ділянки, яка належить аеродрому “Одеса-Шкільний” та демонтажу бетонної огорожі в/ч А3571, використав дозвіл №2209, виданий 02.08.2017 Департаментом муніципальної безпеки Одеської міської ради. Наразі, саме цим документом рейдер обґрунтовував нібито «законність» своїх дій перед поліцією, яка проігнорувала факт вторгнення на територію військового аеродрому, розглядаючи це виключно як «господарський конфлікт».

А демонтаж бетонної огорожі військової частини та захоплення 20 соток аеродрому здійснювався на підставі так званої графічної схеми паркану №01-23/2573 від 29.08.2017 з печаткою Департаменту муніципальної безпеки Одеської міської ради. Тобто, використовуючи повноваження, надані органам місцевого самоврядування для проведення благоустрою території, Департамент муніципальної безпеки самовільно визначив межі ділянки, які може використовувати ТОВ «Югтранс-Терминал» для будівництва, навіть якщо це землі не комунальної власності, а Міністерства оборони України.

За фактом самовільного захоплення земельної ділянки 30 жовтня 2017 року було розпочато кримінальне провадження №12017160480004510 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 197-1 Кримінального кодексу України. Незважаючи, що відбулось вторгнення на стратегічний об’єкт півдня України та ця подія набула громадського резонансу, а також незважаючи на різну територіальну приналежність захопленої ділянки (Київський район м. Одеси) та військової частини А3571, у якої захопили ділянку (Малиновський район м. Одеси) слідство не забрали до слідчого управління ГУНП в Одеській області. Досудове розслідування ведеться у відділенні поліції Київського району м.Одеси – при чому, як нам вдалось оцінити – ведеться досить формально, не кваплячись і це дає підстави сумніватись у його успішному завершенні (якщо ще не закрили). Зокрема, самовільно захоплена ділянка так і не була заарештована і на ній ТОВ «Югтранс-Терминал» активно проводить будівельні роботи.

На жаль, військові не отримали належної підтримки не тільки від правоохоронців, але й від органів виконавчої влади, які представляють державу в одеському регіоні. Навпаки, у факті самовільного захвату земель аеродрому голова Одеської облдержадімінстрації Максим Степанов звинуватив військову частину, оскільки на аеродром не оформлено землевпорядну документацію. На Степанова не подіяли навіть пояснення командира про понадрічні затягування в підготовці необхідних документів зі сторони чиновників Одеської міської ради. Не спромоглась допомогти військовим і Одеська обласна рада на чолі з Анатолієм Урбанським, не зважаючи на наявність повноважень щодо урегулювання спірних земельних питань і наявності фінансових ресурсів для цього. Процес інвентаризації земель військових зрушив з місця лише після загальноукраїнського резонансу цієї ситуації.

Тим часом, тривають судові процеси щодо оскарження рішень Одеської міської ради, за допомогою яких була здійснена спроба легалізувати кадастрово оформлені земельні ділянки в межах території аеродрому. До цих процесів були залучені представники Міністерства оборони та Адміністрації Держприкордонслужби..

В ході цих процесів з’ясувались цікаві деталі – зокрема, таємничі зникнення документів, на підставі яких армія та прикордонники протягом десятиліть використовували аеродром «Одеса-Шкільний».

В розпорядженні архіву лишились лише секретна постанова РНК УРСР від 29.11.1945 №1890/062 та рішення звуженого виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих від 10 грудня 1948 року за № 021 «Про відновлення права 5-й ВА на користування земельними ділянками на площі: Одеса, центральний аеродром – 308,2 га та Одеса – Шкільний аеродром – 326,7 га», фотокопія якого була оприлюднена в інтернеті задовго до цих подій.

На даний момент Міністерство оборони України підтверджує своє право користуватись землями аеродрому саме на підставі цього документу. В той же час, лишається незрозумілим, куди поділись з архівів нормативні документи, на підставі яких приймалось дане рішення звуженого виконкому і власне ці землі виділялись: вказівка Виконкому облради депутатів трудящих від 24 червня 1948 року № 0219; Указ Ради Міністрів УРСР від 20 вересня 1947 року № 001148; Директива Раднаркому УРСР від 2/4-6.1945 року № 0360, а також рішення виконкому Одеської обласної ради депутатів трудящих, яким повинно було затверджуватись рішення звуженого виконкому. Більш того, посадові особи Південного квартирно-експлуатаційного управління Міноборони В’ячеслав Шандрик та Петро Рябоконь, які відповідали в тому числі і за належне документальне забезпечення використання оборонних земель, перейшли на роботу до Одеської міської ради на посади, де курирують сферу будівництва в Одесі: Шандрик тривалий час обіймав посаду профільного віце-мера, а Рябоконь спочатку очолював міське управління ДАБК, а тепер замість Шандрика сам став профільним віце-мером з будівництва. Саме при них розпочались нападки на аеродром.

Але найбільш цікавим лишається факт зникнення документів, на підставі яких аеродромом користуються прикордонники. Так, Адміністрація Держприкордонслужби відсилає до архіву ФСБ РФ за оригіналом Наказу Начальника військ Краснознаменного ордену Трудового Червоного прапору БРСР Західного прикордонного округу КДБ СРСР від 02 червня 1986 року № 061.

На 27-му році незалежності України, на 4-му році фактичної війни з РФ, Адміністрація Держприкордонслужби відсилає за оригіналом документу, на підставі якого базується авіаційна техніка прикордонників в Одесі, – до архіву ФСБ РФ – спецслужби країни-окупанта, з якою власне і воює Україна. Може в цьому архіві знайдуться й інші таємничо зниклі документи?

Взагалі, враховуючи активізацію російського проекту “Бессарабія”, про що говорив голова СБУ Василь Грицак, нападки на єдиний діючий військовий аеродром на півдні України більш нагадають одну з карколомних комбінацій вже згаданої російської спецслужби, ніж підступи ділків при одеській владі. Перешкоджання авіаційній техніці, яка охороняє південні кордони України, в тому числі кордон з Придністров’ям, де базується воєнний російський контингент, під виглядом забудови аеродрому, з одночасним зникненням документів, на підставі яких військові та прикордонники десятиліттями користувались землею для розміщення аеродрому. Чим не операція російських спецслужб в тилу української обороноздатності?

Більш того, виявилось, що військова частина А3571, крім аеродрому «Одеса-Шкільний», має на балансі ще один військовий аеродром Буялик біля смт Петрівка Іванівського району Одеської області, який внаслідок відсутності належної охорони зазнав нищівного руйнування зі сторони мародерів та на даний момент є не боєздатним – частково чи повністю зруйновано місця зберігання техніки (капоніри), а зі злітної смуги демонтовано бетонні плити.

Військовий аеродром «Буялик-Благоєво» був збудований в 1950-х роках, в розпал холодної війни. На ньому спочатку дислокувались літаки-винищувачі «МіГ», а після реконструкції на початку 1980-х років – модифіковані бомбардувальники-розвідники Су-24МР і військові гелікоптери. Останніми тут перебували 511-й окремий розвідувальний авіаполк і 208-а окрема вертолітна ескадрилья радіоелектронної боротьби.

В 2002 році командуванням Повітряних сил Збройних силу України було прийнято рішення про припинення використання аеродрому і у вересні 2003 року остання авіатехніка була перебазована з Буялику до Білої церкви. В 2008 році аеродром був вилучений з аеродромної мережі ПС ЗСУ. Проте Міністерство оборони від своєї власності не відмовилось, і аеродром продовжував охоронятися, проте це не завадило мародерам його поступово руйнувати.

Ситуація з аеродромом в 2011 році стала предметом журналістського розслідування «Продажна» реформа армії» за авторством Дмитра Менделєєва (газета «Дзеркало тижня» №33, 16-23.09.2011). Судячи з документів, які потрапили до рук журналіста, в червні 2011 року на виконання доручення міністра оборони, було проведено інвентаризацію фізичного стану фондів колишнього аеродрому «Буялик», що розташований у військових містечках №№1, 2, 3 селища Петрівка Іванівського району.

http://oblvesti.com.ua/wp-content/uploads/2018/09/USI_0759.jpg

В «Дзеркалі тижня» були оприлюднені наступні результати інвентаризації станом на червень 2011 року: «Військові містечка №1,2,3,4 селища Петрівка Одеської області знаходяться на земельній ділянці загальною площею 653,5 га. 116 будівель та споруд, що на ній розташовані, перебувають на обліку та балансі військової частини А3571 (м.Одеса), з них 63 будівлі списано, але не розбраковано. Через брак коштів на їх утримання вони прийшли в незадовільний стан, і так як не експлуатуються з 2004 року, їх було включено в додатковий перелік №2 нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено (до розпорядження Кабінету міністрів України від 17.10.2007 №896-р). Асфальтне покриття згаданих військових містечок зруйноване, територія захаращена чагарником. Їх охорона здійснюється сторожовою охороною військової частини А3571 (м.Одеса), яка утримується штатним розписом інженерно-аеродромної служби».

В підсумку інвентаризації зазначалось, що подальше використання фондів колишнього аеродрому «Буялик» за цільовим призначенням неможливе. У зв’язку з цим пропонувалось, виключити фонди колишнього аеродрому «Буялик» з кабмінівського переліку на відчуження. А через відсутність коштів на заходи, пов’язані з рекультивацією земель оборони, пропонувалось провести рекультивацію території (розбирання будівель і споруд) аеродрому із залученням інвесторів (спонсорів) і після цього передати землі до земель запасу.

http://oblvesti.com.ua/wp-content/uploads/2018/09/USI_0757.jpg

Ще до закінчення інвентаризації до тодішнього міністра оборони М.Єжеля звернулося ТОВ «Ніка-Уж» (код ЄДРПОУ36132484) з міста Ужгород Закарпатської області, яке запропонувало провести демонтаж 62 списаних об’єктів аеродрому, включаючи 27 капонірів, ангар-лабораторію тощо. Обсяг витрат на ці роботи складав понад 6,2 млн.грн. Договір з товариством був укладений 01.09.2011 командуванням Повітряних сил ЗСУ. За договором ТОВ «Ніка-Уж» зобов’язувалось до 01.10.2012 здійснити власним коштом демонтаж об’єктів, а собі залишити лише непридатне для подальшого використання будівельне сміття.

За повідомленням ЗМІ, в 2013 році Департамент внутрішнього аудиту і фінансового контролю Міноборони встановив, що ТОВ «Ніка-Уж» замість 63-х списаних будівель демонтувало лише 10 і частково розібрало ще 5, а будівельне сміття нікуди не вивозило. Натомість, отримавши доступ до території аеродрому згідно з договором, товариство демонтувало 12 тисяч квадратних метрів щебеневого покриття злітно-посадочної смуги, а також 1,6 тисяч погонних метрів трубопроводів подачі палива. Нанесену шкоду в Міністерстві оборони оцінили у смішну суму -1,1 млн.грн. – мабуть за залишковою вартістю фондів, не враховуючи, що такий демонтаж фактично поставив хрест на будь-якому відновленні стратегічного об’єкту. І дійсно, відновлення аеродрому не відбулось. Як не відбулось в 2013 році і подачі відомостей про виявлені порушення до правоохоронних органів, також не було подано господарський позов – все відбулось роком пізніше.

В липні 2014 року, Український міліарний портал повідомив про документальну підготовку процесу відновлення аеродрому, на злітній смузі якого планувалось заливати сучасне монолітне бетонне покриття виробництва Dyckerhoff.

Проте, вже на початку листопада того ж року Військова прокуратура Південного регіону України на своєму сайті заявляє про початок кримінального провадження за ч.5 ст.185, ч.5 ст. 191 Кримінального кодексу України за фактом розкрадання, привласнення майна аеродрому. При цьому, називається дещо вища сума нанесених державі збитків – 2,2 млн.грн., яка була встановлена за результатами прокурорської перевірки. Крім того, вказується, що підрядник розібрав 8 будівель та споруд, які неповинен був розбирати – це не враховуючи розкрадання матеріалів злітно-посадочної смуги.

Саме така сума 2,2 млн.грн. спочатку фігурує в позовній заяві військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави до ТОВ «Ніка-Уж», яка розглядалась в Господарському суді Закарпатської області протягом вересня-грудня 2014 року (судова справа № 907/934/14). Як свідчить наведений у судовому рішенні розрахунок збитку у сумі 2 240 976 грн. складався з наступних сум:

565 627 грн. – збитки, завдані внаслідок неналежного виконання відповідачем договірних зобов’язань з демонтажу переданих йому об’єктів;

1 639 349 грн. – збитки, завдані внаслідок протиправного самовільного демонтажу об’єктів;

36 000 грн. – сума, сплачена військовою частиною А3571 за проведення будівельно-технічної експертизи з визначення розміру збитків, завданих внаслідок демонтажу об’єктів.

В ході судового процесу було встановлено, що ТОВ «Ніка-Уж» приступило до робіт у вересні 2011 року та здійснило демонтаж 4 переданих будівель. Але проводило це так, що відбувався не демонтаж, а фактичне руйнування і, відповідно, складування матеріалів не проводилося. У зв’язку з цим 28.09.2011 командувачем Повітряних Сил ЗСУ було прийняте рішення про призупинення виконання робіт з демонтажу. Але ТОВ «Ніка-Уж», незважаючи на заборону, у квітні 2012 року самовільно продовжив роботи та демонтував ще 20 будівель та споруд, 8 з яких – не списані та не були передані йому для демонтажу. Потім розпочалось листування: військові наполягали на усуненні недоліків – підрядник обіцяв, але нічого не робив.

У червні 2014 року за ініціативи прокуратури було проведено будівельно-технічну експертизу та встановлено, що внаслідок часткового демонтування 16-ти будівель розташованих на території колишнього аеродрому Буялик, які були передані товариству згідно договору для проведення демонтажу, ТОВ «Ніка-Уж» завдало збитків державі на суму 565 627 грн. Саме до цієї суми були зменшено позовні вимоги (додайте до цього ще сума за експертизу та судовий збір). Стягування іншої суми 1 639 349 грн. (збитки, пов’язані з протиправним самовільним демонтажем об’єктів військового аеродрому) повинно було вирішуватися у межах кримінальних проваджень за №№ 42014161010000166, 42014161010000167, які 27.10.2014 були внесені до ЄРДР.

Але, в Єдиному реєстрі судових рішень будь-яких інших згадувань про кримінальні провадження №№ 42014161010000166, 42014161010000167 не виявлено. Також не виявлено проваджень, процесів за кримінальним правопорушенням, вчиненим ТОВ «Ніка-Уж» при розкраданні майна аеродрому «Буялик» – ні обшуків, ні доступів до банківських рахунків, нічого. У зв’язку з цим, виникають сумніви, що кримінальні провадження були доведені до логічного кінця: розкрадачам – тюремні строки, державі – відшкодування збитків. Втім, подібна поведінка Військової прокуратури Південного регіону України для мене не є чимось дивним, адже до сих пір саме ця Військова прокуратура не відреагувала на факти переведення території військового аеродрому «Одеса-Шкільний» з державної власності до комунальної завдяки злочинним діям чиновників та депутатів Одеської міської ради.

На даний момент військовий аеродром «Буялик» не є боєздатним, не використовується Збройними силами України та не включений до кабмінівського Переліку нерухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено. А його землі не передані у власність громади смт Петрівка і продовжують залишатись землями оборони. При цьому, територія аеродрому продовжує охоронятись.

Проте, на цих землях невелика ділянка площею майже 7,5 га все ж має статус державної власності, але не як землі оборони, а для розміщення вузлу зливу-наливу світлих нафтопродуктів південного складу паливно-мастильних матеріалів. Кадастр надає досить суперечливі відомості відносно цієї ділянки:

  • є кадастровий номер 5121855400:01:001:0001,
  • є місце розташування: Одеська область, Іванівський район,
    смт Петрівка, вулиця Карла Маркса, 98 (хоча, судячи по карті, ділянка знаходиться далеко від населеного пункту)
  • є точна площа ділянки 74990,16 кв.мє юридична особа, яка має певні права на ділянку – Дочірнє підприємство «Петрол» Приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» (код ЄДРПОУ 22484671)

Проте, в Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку немає жодних відомостей, на підставі чого виникли права на ділянку і коли саме. Ще одна біла пляма. Єдине, що обнадіює – що ділянка у державній власності.

У фоторепортажі Олександра Вельможка за січень 2013 року вказується, що раніш при аеродромі було 2 склади паливно-мастильних матеріалів, які потім орієнтовно в 2008-2009 роках якимось чином відійшли у розпорядження (власність, оренду тощо) Дочірньому підприємству «Петрол» Приватного малого підприємства «Петрол-Форвардінг» і використовувались для перевалки нафтопродуктів з Мозирського нафтопереробного заводу (проте, виходячи з відомостей кадастру, відійшла лише 1 база ПММ – південна).

18.08.2010 ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг» отримує безстрокову ліцензію АВ542300 на здійснення митної брокерської діяльності (строк дії договору страхування до 03.07.2015). А в листопаді 2012 року в українських ЗМІ вперше оприлюднюються відомості про утворення реекспортної схеми з несплатою акцизів за пальне із залученням 4-х підприємств, включаючи ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг». Згодом вказана схема отримала найменування «схеми Курченка» і завдяки їй бюджет недоотримав близько 7 млрд.грн.

Участь саме ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг» в «схемі Курченка» підтверджено і матеріалами Канцелярської сотні, і матеріалами судових ухвал та рішень в рамках декількох кримінальних проваджень:

№12014110000000051 від 27.02.2014 за фактом привласнення майна НАК «Нафтогаз України» посадовими особами ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» (основний учасник «схеми Курченка»), що заподіяло матеріальних збитків на загальну суму 450 млн.грн. В матеріалах вказується, що ТОВ «ГАЗ УКРАЇНА-2020» передало ДП «Петрол» 15 000 тонн пального, отриманого від НАК «Нафтогаз України»;

№ 12014160020000076 від 24.02.2014 про зберігання нафтопродуктів, ввезених контрабандних шляхом на ПАТ «Одеський НПЗ». При цьому, вказується адреса нафтобази – Одеська обл., Іванівський р-н, станція Буялик, на території Петрівської селищної ради південний склад ПМП в/ч 45004 (це номер військової частини, яка дислокувалась на аеродромі «Буялик» до 2003 року)

№12016160000000042 відносно ТОВ «Лагуна-Рені», службовими особами якого складалися фіктивні документи, які надавались до митних органів для подальшого документального оформлення переміщення через митну територію України нафтопродуктів на адресу підприємств-нерезидентів.

Втім, для ДП «Петрол» участь в «схемі Курченка» не мала жодних правових наслідків, і ця нафтобаза як засіб вчинення кримінальних правопорушень не розглядалась. Тому активи цього підприємства, на відміну від активів ПАТ «Одеський НПЗ» і ТОВ «Лагуна-Рені», ніхто у державну власність не конфісковував. Більш того, нафтобаза використовувалась правоохоронними органами для зберігання нафтопродуктів, тимчасово вилучених під час обшуків АЗС мережі БРСМ-Нафта в рамках кримінального провадження №12015160470004311 від 13.07.2015. І як свідчать матеріали судової справи №916/2552/17, нафтопродукти зберігались неналежним чином (розкрадались, змішувались з водою тощо).

На даний момент в Реєстрі підприємств, яким надано дозвіл на відкриття та експлуатацію митного складу, ДП «Петрол» ПМП «Петрол-Форвардінг» відсутнє, але там є інше підприємство – ПП «Трайдент Інвестментс» (код ЄДРПОУ 3825570), яке зареєстроване за адресою ділянки – Одеська область, Іванівський район, смт Петрівка, вулиця Карла Маркса, 98. Крім ПП «Трайдент Інвестментс», за цією ж адресою зареєстровано і ПМП «Петрол-Форвардінг» (код ЄДРПОУ 24526480). Всі ці суб’єкти господарювання, крім прив’язки до конкретної нафтобази на території аеродрому «Буялик», пов’язує ім’я керівника – Семенюк Віталій Анатолійович, який є незмінним керівником вже понад 10 років, а також володіє 5% ПМП «Петрол-Форвардінг» і повністю контролює ПП «Трайдент Інвестментс». Мажоритарний бенефіціар ПМП «Петрол-Форвардінг», який володіє 95% підприємства, сховався за Sociedad Anonima «Teltor Holdings Inc.», реєстраційний номер 499425S, юрисдикція Панама, керівник Juan Montes

У жовтні 2015 року під статтею на сайті «Цензор.нет» про нову схему контрабанди палива («Нефтяные реки текут на юг: как наживаются на контрабанде «последователи Курченко») з’являється ось такий коментар відносно ситуації навколо нафтобази, розташованої на території аеродрому «Буялик»:

C:\Users\Ми\Desktop\Буялык\2018-09-28_032229.jpg

За таких обставин, вважаю, що втручання правоохоронних органів у ситуацію щодо військового аеродрому «Буялик» повинно бути терміновим. Крім того, враховуючи, що захоплення та забудова земель аеродрому державної авіації «Одеса-Шкільний» шкодить обороноздатності та у зв’язку з цим становить загрозу державності України, вважаю, що правову оцінку діям чи бездіяльності командуванню військової частини А3571, на балансі якої перебувають обидва аеродроми, повинна займатись Служба безпеки України. Тоді стане зрозумілим, що призвело до загроз державності – рейдери, мародери чи комбінації спецслужб.

Григорій Козьма

Після написання 1-ї частини розслідування відносно аеродрому «Одеса-Шкільний» стало відомо, що Держприкордонслужба все ж таки оформила відведення земельної ділянки для базування гелікоптерів в межах аеродрому, підтвердження від ФСБ не знадобилось. Мабуть, і Міністерство оборони так зможе, якщо не завадять місцеві чиновники.

Між тим, територію навколо аеродрому інтенсивно забудовують. Забудовують за сприяння Одеської міської ради, яка переважною більшістю голосів схвалює подібні рішення. Чи зможе використовуватись в якості землі аеродрому за своїм функціональним призначенням, якщо впритул до них будуть збудовані 24-поверхові новобудови? У військових на це є обґрунтовані сумніви, втім, це будівництво з ними не погоджують – оскільки для міськради військові не є повноважними розпорядниками землі.

Read More

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *